www.novograd.osp-ua.info

Новоград - Волинський: 16 травня в Україні День пам'яті жертв політичних репресій
14.05.2010

З метою належного вшанування пам'яті жертв політичних репресій, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології, відродження національної пам'яті, утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людства, враховуючи ініціативу громадськості та згідно Указу Президента з 2007 року в Україні у третю неділю травня відзначається День пам'яті жертв політичних репресій.


Слово "терор" латинського походження і означає сильний страх, жах. Після Великої французької революції це слово увійшло в усі європейські мови переважно у політичному значенні - як політичний терор, політичне залякування, як особливий спосіб домогтися своїх політичних цілей.

В Україні масові чистки почалися раніше й тривали продовж віків, коли український народ перебував у складі різних іноземних держав та вів боротьбу за незалежність. Важко встановити точну цифру репресованих в часи комуністичних режимів 20-80-х рр. ХХ століття. Обсяг архівної документації щодо репресій становить 1200 томів і близько 500 тисяч кримінальних справ.

Початок „великого – найбільшого терору“ минулого століття - припадає на літо 1937 року. І вже в липні 1937 року керівництвом Радянського Союзу затверджено проект оперативного наказу яким по всій країні планувалося заарештувати 259 450 чоловік, із них 72 950 розстріляти. Для України ці цифри складали відповідно 28 100 і 6800 чоловік. Наказ надавав право місцевим керівникам просити у керівництва НКВС додаткові ліміти на кількість репресованих.

Дія "трійок", які чинили суд над підозрюваними у неймовірних злочинах проти держави поширилася на всі категорії населення. Окрім "куркулів та кримінальників", під репресії потрапили "контрреволюціонери" різних відтінків, "повстанці", "церковники", "шпигуни", "троцькісти", "диверсанти", "шкідники", "буржуазні націоналісти"...

Понад 2 мільйони 800 тисяч чоловік стали жертвами розкуркулення й депортацій з України, що тривали протягом 1935-1951 рр. Робота над встановленням достовірних фактів репресій проти українського народу триває й досі.
За даними видання „Реабілітовані історією. Житомирська область“ на Житомирщині протягом 1918-1986 рр. було піддано репресіям понад 85 тис. осіб. Прикордонне положення області у 20-х-30-х роках та наявність у ній двох укріплених районів сприяли «викриттю» «шпигунів», «змовників» та «учасників» контррево¬люційних, антирадянських і шпигунських організацій серед військовослужбовців різних рангів. Згідно з документами сфабрикованих на Житомирщині кримінальних справ було викрито багато «шпигунів» різних іноземних розвідок - німецької, польської, латвійської, італійської, румунської, англійської і навіть японської. Всім вигаданим антирадянським, націоналістичним, шпигунським, повстанським та іншим міфічним організаціям приписувалася одна мета - відірвати Україну від СРСР, створити плацдарм для нападу капіталістичних країн на СРСР, повалити радянську владу, послабити міць збройних сил, підняти повстання в тилу РСЧА і таке інше.

Особливу сторінку історії становлять репресії щодо окремих національностей регіону, адже поряд з українцями в краї проживали чисельні групи поляків, німців, євреїв, чехів та представників інших національностей. За участь у так званих національних контрреволюційних, повстанських і шпигунських організаціях було заарештовано понад 6 тис. чол., з них за участь у так званих українських націоналістичних - 2888, Польській організації військовій (ПОВ) - 2126, німецькій фашистській - 1068, чеській - 89.

Широкого масштабу набули репресії щодо інтелігенції, незважаючи на те, що значна її частина підтримувала владу, вітала політику «українізації». За виявленими даними в області було заарештовано понад 120 викладачів вузів і технікумів, з яких 57 засуджено до вищої міри покарання.

Багатонаціональний склад населення зумовив існування в регіоні різних релігійних кон¬фесій. За виявленими неповними даними на Житомирщині у 1918-1980 рр. від репресій постраждало, понад 600 священнослужителів різних конфесій, у тому числі 587 православної, 28 -римсько-католицької, 25 - протестантської, 15 - іудейської віри. Крім того, було репресовано багато членів церковного активу і різних релігійних сект.

Найстарші за віком репресовані - священик М. М. Бурчак-Абрамович і колишній полковник царської армії М. В. Яблонський - на день арешту мали по 81-82 роки. Наймолодшим був дванадцятирічний хлопчик Василь Полюхович, безпідставно звинувачений у тому, що був зв'язківцем між польськими агентами в Україні й польськими розвідорганами в Польщі.

Згідно Указу Президента України Віктора Януковича від 17 лютого 2010 року 16 травня 2010 року на будинках, спорудах, підприємств, установ та організацій будуть приспущені Державні Прапори, відбудуться мітинги та покладання вінків до місць масової загибелі репресованих.

Відділ інформації та зв’язків
з громадськістю міської ради.

© Інститут Трансформації Суспільства 2008
При повному або частковому використаннi матерiалiв посилання на цей сайт є обов'язковим.
Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть матерiалiв покладається на їх авторів.
Наша адреса: Україна, 01034, Київ, а/с 297, тел./факс: (044) 235-98-28(27), e-mail: editor@osp.com.ua