Головна
Міська громада
Аукціони, тендери та конкурси
Сервіс та відпочинок
Контакти Сайти про місто

Офіційна інформація

Центр надання адміністративних послуг
Економіка і бізнес
Міжнародне
співробітництво
Енергозбереження
Будівництво та земельні відносини
Житлово-комунальна
галузь
Гуманітарна сфера
Архів новин
Актуально про головне
13.06.2019

Орієнтовний графік виконання робіт по поточному ремонту твердого дорожнього покриття на 2019 рік вулиць та провулків населених пунктів Новоград-Волинської територіальної громади

Докладніше...
11.06.2019

Інформація про наявні залишки лікарських засобів та медичних виробів, що закуповуються за кошти державного та місцевого бюджету  в закладах охорони здоров´я станом на 10.06.2019 року

Докладніше...
Щодо відшкодування витрат понесених у зв`язку з відпуском лікарських засобів, вартість яких повнітсю чи частково відшкодовується
11.06.2019

Міністерство охорони здоров’я Украни розглянуло лист Житомирської обласної державної адміністрації від 25.04.2019 № 1967/04-1, щодо відшкодування витрат понесених у зв`язку з відпуском лікарських засобів, вартість яких повнітсю чи частково відшкодовується та в межах компетенції подомляє.

Докладніше...
Щодо погодження зупинки ГРС Новоград-Волинський 26.06.2019 року
07.06.2019

Начальник Рівненського ЛВУМГ Олійник І.Я. на адресу Новоград-Волинського міського голови Весельського В.Л. надіслав звернення наступного змісту:

Докладніше...
Всі новини
Електронні звернення
Шановні відвідувачі, ви можете звернутися до посадових осіб, зокрема міського голови, секретаря міської ради, першого заступника та заступників міського голови, керуючого справами, а також начальників управлінь та відділів виконавчих органів Новоград-Волинської міської ради за допомогою електронного звернення. Для цього Вам необхідно заповнити форму, подану нижче.
Зверніть увагу, що лист в електронній формі не є офіційним зверненням, він не підпадає під дію норм Закону України "Про звернення громадян", зокрема щодо надання відповіді у встановлений законодавством термін.
Заповніть будь-ласка всі поля (обов’язково) і натисніть "Надіслати".
Ваше прізвище, ім'я та по батькові:
Контактний телефон:
Адреса проживання:
E-mail:
Текст запитання:
Архів запитань та відповідей
Увага! Відповідь отримають лише ті, хто коректно вказав свої контактні дані.








Управління Державної служби
Державна підтримка енергозбереження

GISMETEO: Погода по г.Новоград-Волынский

 
Знайомство з містом Фотогалерея
Візитівка міста
Історія міста
Символіка
Історичні пам'ятки
Карта міста
Онлайн трансляції
Міські новини
Володимир Литвин: «Ми маємо усвідомити свою відповідальність за владу, яка буде сформована»
06.06.2012

НОТАТКИ З ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЇ ВОЛОДИМИРА ЛИТВИНА 1 ЧЕРВНЯ, ВЕРХОВНА РАДА

1 червня, з нагоди Дня журналіста, представники ЗМІ Житомирщини мали нагоду поспілкуватися у приміщенні українського парламенту з нашим земляком, головою Верховної Ради України Володимиром Литвиним. Під час цієї прес-конференції було поставлено багато актуальних і досить гострих питань, на які спікер дав вичерпні відповіді. Далі пропонуємо вам нотатки з цієї зустрічі:

- Володимире Михайловичу, як на вашу думку, - чи існує в нашій державі свобода слова і демократія і чи є достатнім соціальний захист журналістів в Україні?
- Відносно свободи слова. Хто з нас може сказати чи є межа свободи слова і чи є межа в демократії? І свободи слова, і демократії - ніколи багато не буває. Але зрозуміло, що коли людина економічно залежна, вона не може бути політично незалежна.
З точки зору соціального захисту, то він явно недостатній, особливо – якщо взяти регіональну пресу. Ви ж розумієте, що в регіонах насамперед потрібно говорити про те, що пече людям. А це завжди буде проблемою, бо неодмінно виникають конфлікти з місцевими керівниками. З цього погляду освітлювати загальнодержавні питання і працювати в таких виданнях значно простіше, ніж в районних містечках.
І друга проблема полягає у впливові тих людей, які є або засновниками, або власниками ЗМІ. Так чи інакше, але існують настійні рекомендації в частині редакційної політики. У всякому разі, так мені бачиться. Тому, найперше, що треба зробити у правовому і у матеріальному сенсі, і це є надзвичайно складно, - гарантувати незалежність журналіста.
Напередодні Дня журналіста я не планував зачіпати моментів, щодо сумлінності і відповідальності журналіста. Проте, на жаль, проблема існує і вона буде існувати. Вона пов’язана, по-перше, з відповідальністю тих людей, які є по суті власниками подібних ЗМІ і я не беру на себе оцінку такої преси, але повинен вам сказати, що уважно читаю більшість загальноукраїнських видань і часто у мене виникає бажання взяти ручку і повиправляти текст. Як людині, яка вміє тримати ручку в руках і знає граматику. На жаль, культури у цьому плані нам не вистачає. Те ж саме можна сказати про радіо і телеефір, які засмічені, і особливо ті, які вчать української мови і, водночас, самі демонструють неналежний рівень підготовки. Тому, проблема тут існує, і ми повинні це сприймати як очевидну реальність, особливо - перед виборами, коли кількість таких прокламацій, листівок і видань буде зростати.
Треба, щоб ми зрозуміли, що маємо стати народом і усвідомити свою відповідальність за владу, яка буде сформована. Необхідно, щоб був відповідальний вибір, бо читати лекції у сесійній залі, і розповідати депутату, що він повинен працювати, - це марна справа. Пропуск у Парламент мають надавати чи ненадавати люди, тим більше, що вибори ці будуть не просто складні, а страшні.
- Ваша позиція щодо мовного питання?
Розгляд цього питання в сесійній залі призвів до дискусії в суспільстві. Моя позиція полягає в тому, що нам потрібно було б надалі утримуватись від проблем, які розколюють Україну. До них відноситься і мовне питання. Я вважаю, що мало честі політикам спекулювати на цьому питанні і особливо притягати тут щось за вуха. Переконаний, що від цього виграли, очевидно, політики, але в котрий раз програла Україна. Мені важко спрогнозувати чим закінчиться розгляд по цьому питанню, але те, що потрібно поставити крапку з погляду політичної логіки, з точки зору законодавчих вимог – це однозначно.
Я вважаю, що потрібно набратися мужності і відповідальності всім сущим у Верховній Раді України і відмовитися від використання Верховної Ради для просування своїх передвиборчих політичних рекламацій – і зліва, і справа. Оскільки все це дії, які підточують основи держави і ведуть до зруйнування фундаменту держави. Така моя позиція.
- Як вирішуватимуться на рівні Парламенту «земельні» питання?
Відносно землі. Це ключова проблема, особливо для Полісся, бо після завершення приватизації того, що стоїть на землі, взялися за землю. На Житомирщину посунули люди, які представляють фінансово-промислові групи і ці люди, в умовах фінансової нестабільності, коли падає український експорт, намагаються компенсувати це за рахунок розвитку агрохолдингів. Сьогодні багато земель взяті в оренду вихідцями з інших регіонів, а вони переслідують не тільки економічну мету.
Є ще такий прагматичний підхід, який зорієнтований на те, що колись та буде прийнято закон про ринок землі і в них буде право першими претендувати на цю землю. І ще один момент: коли вони показують документи, що в них є величезні масиви оренди землі, то під це можуть отримати кредити, причому, величезні зі всіма можливими, наголошую, негативними наслідками, які очікуватимуть власників земельних паїв. І, зрозуміло, що є ще проблема у тому, що низка людей не отримали офіційні документи. Більше того, проблема зі структурами, які реєструють нерухоме майно.
Сьогодні я мав зустріч із представниками громадськості, які є співробітниками БТІ, - вони виступають проти урядового законопроекту, яким, зокрема, передбачається можливість створення приватних структур, які будуть займатися реєстрацією приватного майна, будівель, землі і т. ін. Правда, є два проекти з цього приводу: один - напрацьований робочою групою, він більш м’який, запропонований народними депутатами і є урядовим. Ми це питання неодноразово обговорювали, виявили, що є серйозні ризики і виклики, і тут не можна поспішати.
А тепер повертаюся назад до землі. Це ж моя пропозиція була відкласти розгляд прийняття рішення щодо землі. Нехай кожен на виборах - чи то кандидат, чи то політична структура, говорить про свою позицію у цьому ключовому питанні, а люди дають відповідну оцінку.
- Володимире Михайловичу, часто доводиться чути закиди, що за вашого сприяння на Житомирщині зроблено дуже багато за рахунок додаткового бюджетного фінансування. Ваші опоненти взагалі говорять в цьому плані про зловживання владою. Як ви можете це прокоментувати?
- Зловживав, зловживаю і буду зловживати у межах закону. І, чесно кажу, я сам себе картаю за те, чому не передбачив, не пролобіював більше. Ці кошти пішли не на конкретне підприємство, не на конкретну фірму, не на конкретну людину, вони задіяні для всіх жителів регіону, для соціально-економічного розвитку всього краю. Тому я критику сприймаю спокійно і всім пропоную, -- хто хоче працювати на Житомирщині, долучитися до цієї благородної справи. Ви знаєте, є півтора десятка депутатів, які мають корені у Житомирській області. Свого часу я до кожного з них написав листа і запропонував створити неформальне депутатське об’єднання житомирян, аби ми разом могли сприяти розв’язанню тих питань, які є значущими на Житомирщині. Лише декілька людей мені дали відповідь, що вони не проти разом попрацювати, а інші -- взагалі не відповіли. Тому я вважаю, що Житомирщина обділена і треба, принаймні до ювілею області, показати, що ця область, яка є Уралом у мініатюрі, заслуговує набагато більше.
- Скажіть будь ласка, чому сьогодні люди йдуть у політику і що потрібно для того, аби у них інтереси держави були на першому місці?
-Звісно, можна скільки завгодно критикувати людей, які рвуться в політику, які в політиці, але треба дивитися в корінь. І знову ж таки, якщо дивитися в корінь, то висновок буде очевидним. У нас спрощене відчуття відповідальності. У нас немає розуміння, що таке виконання державної функції. Розумієте, коли люди спостерігають за тим, що відбувається у Верховній Раді на рівні деяких осіб, у них одразу постає переконання,- так я ж можу краще зробити, ніж вони. І коли розпочинається виборча компанія, вона перетворюється на ярмарок. Тим більше дивує ставлення до того, якими якостями має володіти глава обласної адміністрації, міністр. Як на мене, то це людина, котра пройшла всі етапи професійного становлення, яка знає первинну ланку, а якщо посадовець в область приїжджав на роботу з Києва або його призначили сюди, бо тут дідусь з бабусею народилися, а він влітку навідувався до них відпочивати, то й добре зрозуміло - який з того буде результат.
У багатьох випадках у політику йдуть люди, які хочуть вгамувати свої непомірні амбіції. Казав один чоловік: якщо нічого не вмієш робити, — йди в політику.
Зрозуміло, що політика в транзитній країні, яка переходить з одного в інший стан, дає можливість не загубитися. І, зрозуміло, що якщо говорити про Верховну Раду, це інші преференції, в тому числі – у частині захисту від Закону. Деякі люди ведуть себе нахабно, бо знають, що їм за це нічого не буде. От відчуття безкарності і породжує отакі дії.
І, зрозуміло, виборча система. Я не сприймав і не сприймаю вибори за пропорційною системою. Ви ж прекрасно знаєте, що з’являється сезонний рейтинг і рейтингоносець часто веде за собою групу невігласів, людей абсолютно непрофесійних, непідготовлених і необтяжених відповідальністю перед виборцями. У нас же раніше не стояло так гостро питання про голосування чужими картками, не було такого виключно організованого характеру цього явища. Бо кандидати, коли проходили відбір в окрузіі, стояли перед людьми, вони відчували перед ними відповідальність. Тому нам потрібно змінити виборчу систему, повернутися до округів і обирати у виборчому окрузі. Адже сьогодні ми отримуємо депутатів двох сортів: тих, які несуть гроші у партійний список, або за інші заслуги будуть у перших рядах того списку, - вони відповідальні виключно перед своїм вождем. І люди, які будуть відповідальні перед громадянами, котрі їх обрали. Цю систему треба абсолютно поміняти, але її не відмінять, адже дуже багато людей не хоче йти на округ --їм, за великим рахунком, нічого сказати своїм виборцям.
- Володимире Михайловичу, все менше днів залишається до «Євро -2012». Як на вашу думку, наскільки підготовлена Україна до цієї події і чи не зашкодять надмірні українські апетити заробити на туристах - іміджу нашої країни?
- Дякую за запитання. Я більше переймаюся сьогодні тим, що робити нам з об’єктами, які зведені до Євро. Я маю на увазі стадіони. І скільки треба буде витрачати коштів з державного бюджету на їх утримання, тим більше, що левова частка фінансування виділялася з державного бюджету. Але слава Богу, зробили те, що зробили. Мені весь час дорікали у певній дискусії з прем’єр-міністром України, особливо, після того, коли з’явилася інформація, що прем’єр-міністр доповів Президенту, це було десь більше місяця тому, що підготовку до Євро повністю завершено. На що я йому сказав: «Миколо Яновичу, я повернувся з Житомирщини, так ось від Житомира до Києва практично не було дороги. І рано говорити, що все завершено, можливо кошти освоєні, і ви добре знаєте, що проблема у плані дороги залишиться».
Відносно власне Євро. Україна повинна зробити все, щоб ігри відбулися успішно. А відносно бажання заробити, то проблема в тому, щоб у нас була конкуренція, щоб кількість пропозицій переважала попит, у тому числі, в готельному господарстві. А декретом зверху «не піднімати ціни», ми нічого не зробимо. Простий приклад: фінал кубка європейських чемпіонів. Люди, які їздили з України, розповіли, як миттєво піднялися ціни на готелі і там ніхто не кричав, що вони високі. Якщо порівняти київські і європейські ціни, треба сказати відверто, що у нас вони не на тому рівні, та й у нас і сервіс не на тому рівні. Але виникає стереотип, що на Україну багато хто дивиться як на дрімучу територію, на якій все повинно бути безоплатно, особливо якщо буде паспорт громадянина іншої країни. Вважається, що іноземцю потрібно відразу давати все, що захочеться. Ми всі разом ,насамперед, влада, політики, несемо відповідальність за те, що Україна має непривабливу оцінку. От я прочитав дослідження спеціалістів, вони проанонсували останні публікації щодо України напередодні Євро. 82% різко негативних матеріалів.
- Володимире Михайловичу, ви заснували і патронуєте благодійний фонд «Майбутнє Полісся». Скажіть, які завдання вирішує ця організація і хто, крім вас, ще її підтримує?
- Фонд працював, працює і буде працювати незалежно від будь-якої політичної погоди на підтримку молодих людей і людей старшого покоління, і на підтримку тих, хто не може назвати себе молодим, але йому далеко до літніх людей, яких потрібно навчити комп’ютерної грамотності, допомогти вивчити іноземну мову, -- така робота буде нарощуватися. Фонд підтримують ті, хто поділяє його мету, але не все добре в цьому плані. Я, коли почав займатися цією справою, переконався, яке в нас складне законодавство, воно не заохочує до благодійної діяльності. Ну, наприклад, якщо потрібно подарувати холодильник чи пральну машину багатодітній сім’ї, треба спочатку піти у цю багатодітну сім’ю і взяти у них заяву, щоб документ був на підтвердження того, що кошти благодійного фонду не були розтринькані. Бюрократичні перепони страшні. Те ж саме стосується і грантів молодим людям. Тут багато є клопоту і я розумію необхідність спрощення нашого законодавства.
Для нас ключова проблема, по-перше, - це робота, для цього потрібно, щоб у кожному населеному пункті працювала хоча б одна така структура. По-друге, - це благоустрій, у широкому розумінні цього слова. І наступна — це охорона здоров’я. Люди бояться за своє здоров’я і за можливі наслідки процесів захворювання. Тому, я вважаю, що треба провести вивчення здоров’я всіх людей, аби знати, які спеціалісти потрібні.
У Новограді-Волинському зараз розпочнеться будівництво хірургічного корпусу. Треба дивитися, який це має бути комплекс - з урахуванням сьогоднішніх проблем чи на перспективу, а він вимагає великих грошей. Тим більше, що у цьому році вже виділено 8 мільйонів гривень, і для мене - головне, щоб ці кошти були використані сповна на реалізацію того завдання, яке поставлене. Тут я розраховую на підтримку журналістського корпусу. По кожному населеному пункту визначені ключові завдання, які бачать люди, і почерговість їх розв’язання. Ще раз наголошую, зрозуміло, що все це далеко не під силу одному лише фонду, що тут треба намагатися ефективно співпрацювати з Кабміном для того, щоб не була обділена область. Якщо хочете, треба, в гарному розумінні цього слова, щоб була лобістська діяльність. Ми ж не вимагаємо коштів на будівництво якихось величезних об’єктів, а віддати належне -- те, що потрібно для Полісся. Але підтримують ті люди, яких я вмовляю, і які, очевидно, розуміють, що потрібно підтримати. Фонд же сам не може заробляти, це заборонено законом.
- Наша вічна тема - це тарифи, послуги на газ і т. д. Але щось дуже мало кажуть про ціну основного тарифу — праці. Нормативні документи дуже погано регулюють це питання. Мабуть, потрібно встановити обов’язковий відсоток праці в собівартості продукції?.
- Я з вами абсолютно згоден, і солідарний. На превеликий жаль проект Закону провести через Верховну Раду про частку заробітної праці у собівартості продукції я не можу, у мене не вистачає підтримки і саме тому я його декілька разів провалював. Ми маємо таку складну ситуацію, коли частка заробітної плати у собівартості продукції складає десь 8 % в цілому по Україні, а в аграрному секторі - і того менше. У радянський період цей відсоток був 25. Прийняти таке рішення я не можу. Опоненти мені говорять, у тому числі і ті, які володіють заводами, параходами і таке інше: «Я можу підняти цей відсоток за однієї умови, що з 5 тисяч залишиться 1 тисяча працюючих».
Сьогодні для нас є не менш важлива проблема зайнятості. До речі, у Верховній Раді України є проект Закону про зайнятість. Там передбачено порядку 20 стимулів для тих роботодавців, які будуть створювати робочі місця для молоді та для тих людей, яким до пенсії залишилося не так багато, через що їх нікуди не беруть на роботу. Я намагаюся догукатися до депутатів, - мовляв, давайте перейдемо до прийняття отаких практичних рішень, коли підприємець, керівник підприємства, буде зацікавлений брати на роботу саме такі категорії працівників, коли він буде мати відповідні податкові канікули, буде звільнятися від сплати різного роду податків на певний відрізок часу.
І ще один момент, - це погодинна оплата праці. Правда, мені говорять, що коли цей закон буде прийнято, то тоді власники підприємств будуть скорочувати робочий день. Але у проекті закону, який пропонується, чітко зафіксовано, яким має бути робочий день. Мало того, у нас йде боротьба за те, щоб не розглядали проект трудового кодексу, мотивуючи це тим, що людей заведуть у суцільне рабство і вони будуть працювати по 12 годин на добу. Я не беруся оцінювати цей проект, оскільки він контрагресивний, але, як правило, нас критикують люди, які не читають те, що написано.
- Володимире Михайловичу, незабаром Житомирщина святкує 75-річчя від дня створення області, нині ведеться підготовка до цієї дати. Яка ідея могла б об’єднати нас всіх до цього ювілею – як ви б її сформулювали?
Я б сказав би так – нам потрібно усвідомити роль і місце Полісся. Ми знаходимося на порубіжжі. Житомирщина повинна виконати свою місію, своє призначення – поєднати розділені території, взяти на себе місію модератора цього діалогу. Нам потрібен як ніколи загальноукраїнський діалог. Що нам ділити, я маю на увазі всіх політиків, крім своїх статків? Якщо говорити про Україну, то, очевидно, треба сказати – давайте визначимось, що нас об’єднує, для початку. Ви за те, щоб була держава Україна? Я думаю, ніхто не скаже проти, я в цьому переконаний. Ви за те, щоб ми були народом? Не населенням, не територією, а нацією і державою. Давайте це зафіксуємо, давайте скажемо, що робить єдиною націю – мова, культура. Не зайве було би гасло, яке свого часу висіло в передвиборчому штабі Клінтона «Вся справа в економіці, дурнику». Там було так написано. І тоді було б життя нормальне. Бо скілька завгодно ми можемо говорити про тарифи, але проблема не у тому ж, щоб зупинити тариф, - це однозначно тому, якби ліхтариком намагатися зупинити потяг, вибігаючи йому назустріч. Нам треба зарплата щоб була пристойна. Коли будуть співставляти свою зарплату з комунальними послугами, то почнуть економити енергоносії. Кажуть, живемо погано, а зайдеш в хату – столи тріщать. Ми не навчилися господарювати. Викопали картоплю, в кагати закопали, розкопали – викинули і знову посадили, щоб тільки земля не блогувала. Мене таке відчуття підмиває, що приїду в село, візьму косу і піду на луки косити. В дитинстві стільки трави – це був би рай, я виконав би всі ці завдання дуже швидко. Сьогодні така трава стоїть – і нікому нічого не потрібно. А молоко і зефір – з Білорусії. Бо там – нормально.
Я вже своїми бідами поділюся з вами. Центральні області України, - вони у багатьох випадках упосліджені. Бо ми дивимося – що Схід скаже, і що Захід відповість. А ті – залізобетонно стоять на своїх позиціях. Але ж треба склеїти Україну. А ми з вами що робимо? Під час виборів всім даємо потроху свої голоси - і результату нема.
- Чи не стане адмінреформа останнім цвяхом у похованні українського села?
- Поки я живий, не буде тієї територіальної реформи, про яку сьогодні так багато мусолять. Що, мовляв, треба об’єднати декілька районів, щоб був район не менше 50 тисяч населення, а громада була не менше 5 тисяч населення і т. ін. По-перше, треба наблизити послуги населенню, по-друге, треба плекати патріотизм, я не хочу назвати його місцевим патріотизмом, але відчуття країни у людини насамперед йде від свого населеного пункту, а потім вже - до Києва. Нарешті, з економічної точки зору, це є абсолютно алогічний підхід. Можна вирішити цю проблему у Житомирській області, вона більш-менш компактна, однорідна. А от візьмемо, наприклад, Одеську область. Об’єднаємо два населених пункти, в одному з яких проживають румуни, в іншому проживають - старобрядці, в іншому — росіяни, які розколоті між собою за церковною ознакою. Як вони будуть обирати голову сільської ради? І знову ж таки, проблема населених пунктів - вони у нас будуть зникати в результаті такого укрупнення. А візьміть селища, які раніше були районами, - на що вони перетворилися? Традиції, і культура, і звичаї, - адмінреформою ми все це знищуємо. Я абсолютно переконаний, що є чимало людей, які розмірковують так само, що наскоку в цьому плані абсолютно не буде, бо все призведе до втрати нашого українського коду.
Вся ця історія з Юлією Тимошенко – чому вона себе так привільно почуває, якщо винна, а якщо ні, - то чому перебуває за гратами?
- Це для мене дуже непросте питання, адже якщо людина ув’язнена навіть у золотій клітці, то ніхто сам собі цього не побажає. Скажу вам максимально відверто: я Тимошенко знаю. Небуду стверджувати, що дуже добре, але знаю Тимошенко – неодноразово з нею спілкувався і тут, у цій залі, в тому числі, в кабінеті Міністрів, і у мене в кабінеті. І я ще у 2005 році, коли завершилися вибори, публічно говорив про те, що не можна допустити «політичних чисток» в Україні. Публічно виступав на захист Євгена Кушнарьова, бо я його добре знав, з ним працював, Бориса Колесникова, інших. Не можна так виклично на бронетранспортерах приїжджати в гості, публічно через засоби масової інформації викликати у прокуратуру з адвокатом, що означає – треба прийти з речами. Все це було у нас. І звільнення 20 тисяч людей. Тоді сказали, що нічого подібного – це боротьба за наведення порядку. Але так чи інакше, а цей маятник колись повертається назад. І було б нечесно сказати, що тут немає такого моменту.
Коли говорять про те, що це було політичне рішення, а я маю на увазі газове питання, то не буду заперечувати, але давайте тоді скажем, що за це політичне рішення повинні розплачуватися всі. І коли я зустрічаюся з іноземцями – сам з візитами, або тут приймаю людей, я завжди кажу таке: я все розумію, але поясніть мені – чому у нас ціна на газ вдвічі вища, ніж в Європі. Сьогодні ж країна в цьому плані стоїть на колінах. Микола Янович Азаров приїхав із зустрічі і радісно заявив про те, що є готовність переглядати газові контракти. У відповідь прозвучали голоси про те, що нічого подібного немає у планах і не буде, ви справно платіть цю ціну. Що за цим стояло – от проблема. Але я повинен сказати, що заручником цієї проблеми стала Європа. От вчора я знов отримав лист від фракції «БЮТ-Батьківщина» з переліком питань, які вони пропонують і вимагають розглядати на наступному пленарному тижні в тому числі стоїть знову закон про декриміналізацію відповідних статей. Проект цього закону розглядався, отримав 137 чи 139 голосів і був відхилений. Адже по статтях Кримінального Кодексу 364-365 хоч якось можна тримати у межах закону працівників правоохоронних органів, яких найбільше засуджено за цими статтями за перевищення службових повноважень і за зловживання владою. Якщо відмінити ці статті, то виникає питання – що робити з усіма засудженими? Або треба тоді приймати закон персонального звучання.Тому тут ситуація надзвичайно складна. Суто по-людськи, я б дуже не хотів би, щоб будь-хто перебував у в’язниці, але ця проблема постійно переходить із політичної площини в правову, а потім знову – в політичну, і ситуація сьогодні така, що політичне рішення прийняти не можна.
Говорять – хай прийме рішення президент. І якщо уявити, що завтра таке рішення приймається, то скажуть, що треба приймати рішення по всіх, а ще скажуть, що це справді було б політично-вибіркове правосуддя. Сьогодні, якщо чесно сказати, глухий кут. Я пропонував різні підходи. Говорив: давайте всі візьмемо на себе відповідальність. Спочатку погоджувались, потім йшли радитись і відмовлялися від цього. Скажу, що для опозиції сьогодні жодним чином не потрібно, щоб Тимошенко вийшла з ув’язнення. По-перше, прапора не буде, а по-друге, вона відразу переформатує опозицію. Тож потрібен процес, а не рішення. Якби потрібне було рішення, то його б шукали. Ситуація складна і я не знаю – як вона буде розв’язана.
- Деякі журналісти і експерти запровадили таке поняття як «кучмізм» - чи згодні ви з таким визначенням і який слід в історії залишив «кучмізм»?
- Таке визначення має право на життя. Я повинен сказати, що в 2004 році, перед президентськими виборами, відкриваючи засідання Верховної Ради України, сказав, що це – епоха. І цю епоху будуть оцінювати згодом дослідники. Я думаю, що мають право на життя і такі терміни як «єльцинізм», «кучмізм», «кравчукізм». Дівлячись, що ми вкладаємо у це поняття. У мене є ще одна недописана книжка саме про цей період історії України – останні 20 років. Я не просто описав там процеси, які були, а показав їх крізь призму людей, крізь призму рішень, які приймалися, і що стояло за цими рішеннями. Я ж бачив, спостерігав, потім брав безпосередньо участь у підготовленні і прийнятті відповідних рішень.
Все те, що я читаю нині про той період, не має під собою реальної основи. Єдине, щоб пам’ять мене не зрадила і щоб архіви мої збереглися – в тому числі, і нотатки, які я вів під час тих чи інших зустрічей, нарад. Але більше я покладаюся на свою пам'ять. Хоча це непросто, бо живі політики – дійові особи і виконавці, і коли вийшла книжка під такою назвою «Політична арена України – дійові особи та виконавці» у 1994 році, то до мене було дуже багато претензій від нині сущих і живих вождів і підпанків. Були певні дискомфортні моменти, коли, наприклад, відчиняються двері, заходить людина і каже «Що ви про мене написали!». Тож все це має право на життя, але оцінки прийдуть пізніше. Я, подивившись інагурацію Путіна, сказав своїм колегам: «Відчувається держава». Можна критикувати скільки завгодно, але відчувається потуга. І кажу – давайте глянемо інагурацію у нас – половини зали немає, Кравчук не прийшов, оскільки він тоді переживав за Юлю і представляв її в суді, був ображений. Ющенко сказав, що він не прийде в силу непереборних обставин. Прийшов Кучма, проти якого порушили кримінальну справу. От і всі традиції. Те ж саме парламентарі. Якщо ми рішення якесь приймаємо, то повинні його приймати, але коли наглядачі знизу, зверху і збоку… я казав колегам, якщо ми не можемо прийняти рішення, то давайте приймемо рішення - і підемо до людей. Всі кажуть, що він правий – підіть підтвердіть. Відразу всі кинулись і зліва і справа, кажу – якщо ви такі друзі, то вороги вже не потрібні. І розказують, що це – анти законно, але ніхто не каже, що те, що твориться – це антинародно, а не тільки анти законно.
- Нині все більш популярними стають різні екстрасенси і ворожки - чи звертаєтеся ви до ворожок?
- Ні, я ходжу в церкву. В неділю. Щоправда останнім часом часто у відрядженнях і у від’їздах, інші проблеми буває що відволікають. А так - завжди ходив до храму у неділю. Там мені добре, - думаю, згадую, свічки поставлю. Я переконаний, що без віри вижити не можна. До ворожок не звертаюсь – я не хочу заглядати в криницю життя, хай буде так, як буде.
- Як ви ставитеся до «жовтої» преси і до такого жанру журналістики. І чи очікуєте ви таких статей під час передвиборчої компанії?
- Я б сказав, що без них не обійдеться. Ви прекрасно розумієте, що у нас політики практично не навчилися вести діалог і оперувати ідеями, а борються проти носіїв ідей, якщо такі є. Тому це буде розцвітати таким яскравим цвітом - з поганими відтінками чи кольорами. Щодо жовтої преси, я скажу, що ставлюся до неї байдуже. Комусь це подобається --бульварні газети читати, хтось там знаходить інформацію, причому такої легкої подачі, комусь цікаво читати про життя інших, комусь цікаво підглядати у шпаринки і потім від цього отримувати насолоду. Тому на це є запит, а коли є запит, то є такі видання. Це залежить від рівня підготовки людей. Бо чим бідніші люди, тим їм цікавіше читати про красиве життя, хоча б у мріях відійти від цієї буденщини і сірятини і побувати хоч заочно у красивому житті, на різного роду тусовках. У мене особисто немає часу на те і я не звертаю на це уваги. Життя настільки коротке, що якщо чимось займатися, то серйозними речами.
- Володимире Михайловичу, ваша посада – це гаряча точка, яка потребує колосальної організації душі, розуму, серця – як вам це вдається? А ще історія, як відомо, має здатність повторюватися – з яким історичним періодом ви могли порівняти ту ситуацію, яка сьогодні склалася у нас в країні?
- До речі, щодо історії, то я вчора вручав дипломи магістрів випускникам історичного факультету і дуже приємно було почути слова «Дякую. Мені було дуже цікаво працювати, спеціалізуватися на вашій кафедрі.». Я ж прекрасно розумію, що все це – тимчасово, я сьогодні просто практикуючий історик у політиці. І знаю, що все має початок і має кінець. А порівняв би я з періодом української революції – 1917-1921 роки. І поразка. І якщо виписувати причини цієї поразки, то вони будуть співпадати дуже точно. В тому числі, один з уроків – це намагання прихилити голову до тієї чи іншої країни, або до тієї чи іншої групи країн. Я колись з цього приводу друкував статтю «Невивчені і незаслужені уроки історії». І проводив аналогію – абсолютно все один до одного співпадає. А щодо першої частини вашого питання, то для мене найстрашніше – це вечір, коли не можеш заснути, не можеш читати, перебираєш книги, гортаєш, начебто прочитав, а нічого не пам’ятаєш. Вмикаєш телевізор, але всеодно не можеш заснути. Я розумію, що живу наперед, я все добре розумію - у нас відбувається процес спрощення, примітивізації нашого суспільного життя. Нам кидають кістку – і ми цю кістку гриземо, і нас в такий спосіб відволікають на другорядний об’єкт. Щоб ми не говорили про ті проблеми, які є справді нагальними для людини. Тому – чекаю ранку, йду ходити по росі, годую пізно ввечері їжаків. Психологічно дуже важко, коли ти не вдоволений собою. Приходжу на футбол і відчуваю, що гри не буде – я не можу відійти від тих думок. А вони висять наче хмари, які тиснуть, виникає дискомфорт і я йду з поля, щоб не псувати гру своїй команді. Але, разом з тим, це допомагає мені тримати себе в формі. Нещодавно вийшла моя робота під назвою «Україна у війнах і революціях» і підручник – перероблене видання історії України. Є ще ряд задумів, але все це – епізоди, бо моє життя заполонила політика.


Лариса ГЕМБАРСЬКА-
журналіст Нлвоград-Волинської
щотижневої газети „Звягель“

 

[версія для друку]
[обговорити на форумі] [підписка на розсилку]
 
Новоград-Волинський - туристичний
 
Новоград-Волинський - батьківщина
Лесі Українки
Прийом
громадян
Оголошення
Долучайтеся до відновлення Молодіжного центру в Новограді-Волинському
19.06.2019

Управлінням у справах сім'ї, молоді, фізичної культури та спорту міської ради створено благодійний рахунок для збору коштів на відновлення міського Молодіжного центру. 

Докладніше...
Запрошуємо відсвяткувати День молоді разом!
19.06.2019

Програма заходів: 21 червня о 12:00 год. – турнір з більярду та боулінгу, а також конкурс «Зірка караоке 2019» для випускників закладів загальної середньої освіти Новоград-Волинської міської ОТГ (готельно-розважальний комплекс «Тополя»); 

Докладніше...
Відбудеться засідання тендерного комітету з визначення виконавця по об’єкту: «Капітальний ремонт зливової каналізації по вул. Родини Косачів в м. Новограді-Волинському Житомирської області»
13.06.2019

Тендерний комітет управління ЖКГЕ та КВ Новоград-Волинської міської ради повідомляє, що 18.06.2019 року о 10:30 год. (вул. Шевченка, 16, другий поверх, кабінет № 30) відбудеться засідання тендерного комітету на якому буде визначено виконавця по об’єкту: 

 
Докладніше...
Всі оголошення
Опитування
Чи були хоч раз порушені Ваші права як працівника роботодавцем? (несвоєчасна оплата праці; невиплата заробітної плати; неофіційне працевлаштування; виконання робіт, не передбачених трудовим договором; незаконне звільнення; тривалість робочого дня більша за встановлену законом; тощо)
   Так, порушувались
   Ні, не порушувались
Результати
Архів опитувань
Пошук



Українські міста в Iнтернеті
Українські міста в Інтернеті
Інститут трансформації суспільства
Портал Олега Соскіна - аналітика, статті, коментарі, новини в Україні та за кордоном
OSP-ua.info - События, комментарии, аналитика


Курсы валют
Курсы валют
Курсы валют

TyTa